Company Logo

slide 1 slide 2 slide 3

Зараз на сайті

На сайті 49 гостей та немає учасників

Статистика відвідувань

mod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcountermod_jvcounter
23
153
324
2451
133752
192.168.0.146

Календар

<< < лютого 2017 > >>
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28          

Понеділок, 13 лютого 2017

Джерело натхнення та історичної повноти

У п’ятницю, на минулому тижні, в читальній залі центральної районної бібліотеки зібралися люди із досить небайдужим відчуттям минувшини, бажанням примножувати його історію новими дослідженнями, знахідками документальних та археологічних свідчень.

- Для цього, справді історичного, починання нам треба було зібратися декілька років тому, - відзначила провідний бібліограф Миколаївської ЦБС М. Г. Ярмоленко, - коли ще були живі знані, наші легендарні краєзнавці.

Хвилиною мовчання вшанували Задорожнього В. А., Александрова В. Т., Пучкова Ю. О., Кондрат’єва М. І., Вострікова Д. П.

Марина Григорівна представила присутнім видані книжки з історії Миколаївського району, і затим розпочалася ділова розмова учасників зібрання, метою якого була організація районного товариства «Краєзнавець».

Зібрались того дня люди зовсім невипадкові. Олександр Михайлович Лойко, інженер-гідротехнік, у минулому працював на спорудженні та експлуатації гідротехнічних споруд області та району, як краєзнавець, досить активно і плідно досліджував героїчне минуле часів Великої Вітчизняної війни, зокрема, бойовий шлях Дунайської військової флотилії. Разом із підводниками обласного клубу «Садко» збирав зброю, гармати, підняті із дна річок, моря. Нині його цікавить більш давня історія рідного краю.

Кому сьогодні відоме ім’я французького емігранта Йосипа Ламберта, який володів землями на правому березі Південного Бугу від Половинок, Варварівки і далеко за межами Великої Коренихи?

У травні 2002 року редакційною колегією під керівництвом Почесного громадянина Миколаївського району В. С. Чайки, першого заступника голови РДА О. О. Бродецького була підготовлена і видана видавництвом Ірини Гудим книжка «Миколаївський район сторінки історії».

- Це єдина в області, за таким великим обсягом історичних свідчень, книга, - наголосив Олександр Михайлович, - але і вона вимагає доповнень, можливо, поправок, у зв’язку з новими відкриттями в археології, відкритими для широкого доступу історичними документами.

Колись, це у 19-му ст., на вже згадуваних землях Прибузького правобережжя буяв квітучий і плодоносний, легендарний сад Ламберта. Нині його значну територію займає сумнозвісне міське сміттєзвалище. Ось така історія. Але не тільки така.

Коли Марина Григорівна надала слово Миколі Михайловичу Карпенку, історику краєзнавцю із Михайлівки, він не без задоволення поділився своїми дослідженнями і доробками. Історією рідного села Улянівка (нині - Михайлівка), Криничок, інших, розташованих навколо, він цікавиться з 1965 року як історик, вчитель, як справжній патріот своєї країни. Написана ним праця «Історія села Улянівка» стала дипломною по закінченні навчання у вищому навчальному закладі. Ця праця стала першою історичною книжкою, виданою накладом 300 екземплярів, один її, вже раритетний екземпляр, що зберігається у бібліотеці, був представлений серед інших книжок. М. М. Карпенко створив історичний тригодинний фільм (в Улянівці була своя кіностудія) про рідне село, в якому були використані фотографії, записані на відео розповіді із старожилами, їх спогади. Книжки і відеофільм в період історичних змін на межі минулого і нинішнього тисячоліть втрачені, і як було б добре знайти ентузіастів, час і кошти для відновлення чи створення легендарних історичних видань.

Микола Михайлович і зараз активно співпрацює із вчителями Улянівської школи, збирає історичні свідчення, пише сценарії для проведення різних навчальних заходів.

- Якщо відновити і продовжити краєзнавчу роботу, то треба вести її більш професійно, з обов’язковим посиланням на нові, віднайдені, і старі документи для того, щоб було історично вірним бачення і висвітлення минулого.

М. М. Карпенко в своєму домашньому архіві має чимало різних документів, свідчень, карт, фотознімків, які чекають своєї систематизації, обробки і видання. «Дуже хочеться, щоб районна газета «Маяк», хай би раз на місяць, друкувала наші історичні дослідження, відкриття», поділився він.

Бібліотекар Ковалівської сільської бібліотеки Галина Григорівна Захарова - теж небайдужа до історичного минулого рідного села. Декілька років тому вона почала збирати експонати для сільського музею «Українська світлиця», створеного при бібліотеці. Досить швидко про її починання дізналися школярі, мешканці Ковалівки, Шостакового і почали поповнювати музей різними історичними речами. Протягом минулих п’яти років за кількістю експонатів Ковалівська «Українська світлиця» стала чи не єдиною в районі, а то і в області, як видатна, маючи на увазі їх історичну цінність, систематизацію, широке представлення. За цей час його відвідувачами були гості із різних міст Миколаївщини, України. «Українська світлиця» користується інтересом, любов’ю і шаною багатьої людей різного віку, небайдужих до історичного минулого рідного краю. «Завдяки фотознімкам, іншим документам і речам сільського побуту, які приносять люди, відкриваються нові, раніше невідомі події, імена людей, досить цікаві свідчення минувшини Ковалівки.

- Я дуже захоплена цим, - поділилася Галина Григорівна.

У Ковалівській ЗОШ І-ІІІ ступенів є великий, теж досить багатий експонатами, музей бойової, трудової слави. Музей та «Українська світлиця» - це справжні сільські скарбниці історії, місця естетичного навчання школярів та насиченого духовного виховання людей. Галина Григорівна, як бібліотекар і краєзнавець, теж готова до активного співробітництва із колегами товариства у збиранні та виданні історичних матеріалів.

Олександр Олександрович Білий, директор Ольшанського будинку культури, голова Ольшанської ветеранської організації, свою любов, інтерес до історії взяв із численних книжок які читав і продовжує читати та із спілкування з викладачами історії. Разом із ветеранами села, депутатами селищної ради він активно збирає матеріали про історію селища Ольшанське, якому в цьому році виповнюється 60. Відомо, що виникнення селища пов’язано із будівництвом цементного заводу. Але освоєння цієї місцевості розпочалося ще у сиву давнину, і зараз знаходяться, систематизуються досить цікаві історичні свідчення. Так, наприклад у книзі «Морські відомості» є згадки саме про цю місцину на березі Південного Бугу, де розташоване селище. Книжка ця видана близько 200 років тому, і історичне бачення з тої давнини може бути досить цікаво використано у нинішньому висвітленні історії. «Нам також люди приносять різні речі, фотографії про історію селища, які будуть обов’язково використані у свідченнях про нашу історію», - запевнив Олександр Олександрович.

По завершенні організаційного періоду створення Ольшанської територіальної громади тут планується відкрити історичний музей, в якому буде спеціальний відділ і про історію створення розвитку цемзаводу.

Олена Олегівна Рубаник, методист районного методичного кабінету відділу світи РДА, запевнила учасників зібрання, що в усіх школах району є музейні кімнати, народознавчі світлиці, кабінети історії, де вчителі, школярі активно займаються краєзнавством, вивченням історії рідного краю, і райметодкабінет надає їм в цьому плідну допомогу.

У вже згадуваному музеї Ковалівської школи вчителька Людмила Іванівна Самошкіна завідує цим музеєм самовіддано, на совість. Чудово, що зберегли, постійно удосконалюють роботу шкільного музею, на прикладі якого взагалі можна вивчати музейну справу у оформленні стендів, збереженні експонатів тощо.

Олена Олегівна коротко охарактеризувала роботу таких же музеїв у селі Зелений Яр, який визнано зразковим. Дуже багатий експонатами музей, присвячений М. Аркасу у Кіровській ЗОШ, гарна народознавча світлиця в Іванівській школі. У Радсадівській ЗОШ І-ІІІ ст. є чудовий музей освіти Миколаївського району, яким зараз опікується директор Радсадівської школи С. М. Володько. Ці та інші місця зібрання історичних предметів, фотознімків, інших експонатів є досить плідною сферою духовного, естетичного виховання, вивчення своєї історії. «Всі вчителі історії у школах, як правило, досить досвідчені і активні краєзнавці, які безумовно братимуть участь у діяльності районного товариства», - запевнила Олена Олегівна.

Ольга Василівна Запорожець, вчителька Кривобалківської школи, краєзнавець, лауреат Всеукраїнських конкурсів серед краєзнавців, веде краєзнавчий гурток. Вона, як і інші вчителі, краєзнавці у вивченні, дослідженні історії села Крива Балка значної уваги приділяє людям, які в минулому створювали цю історію. Батько і діти Ламбертів, Варвара Голіцина, іменем якої названо Варварівку, сім’я Рено - це люди, біографії яких ретельно вивчає, досліджує, уникаючи впливу будь-яких домислів і легенд. Ольга Василівна свої дослідження прізвищ, життя людей, з якими в тій чи іншій мірі пов’язана історія села, здійснює разом із учнями Кривобалківської школи, враховуючи зацікавленість у історичному матеріалі саме дітей. На зібранні вона виступила із цікавою і слушною пропозицією написати книгу про збирачів цих історичних документів, про краєзнавців Миколаївського району. І вона вже розпочала збирати необхідні для такої книги матеріали. «Я переконана, що у створенні такої книжки про краєзнавців повинні взяти участь і наші діти, яким не байдужа історія, і її дослідники, збирачі, - досить авторитетно заявила вона.

Віктор Васильович Сосуля, теж вчитель історії, краєзнавець зараз увесь свій вільний час присвячує саме краєзнавству. Він постійний автор публікацій у районній газеті «Маяк». Звернув увагу присутніх на достовірність, документальну відповідність усіх фактів, які використовуються у публікаціях. А сенс краєзнавства, оприлюднення матеріалів він бачить лише в тому, щоб вони стали цікавими і доступними широким колам людей.

Віктор Сергійович Дробний, студент Інституту історії, політології та права Миколаївського національного університету імені Сухомлинського, своє захоплення краєзнавством розпочав із села Кринички. Сьогодні він переконаний в тому, що цим буде займатися постійно. На зібранні коротко розповів про напрямок своєї роботи сьогодні, представив книги, карти, архівні документи, які використовує.

На думку М. Г. Ярмоленко, саме він, молодий, енергійний, цілеспрямований юнак зможе об’єднати навколо себе однодумців, захоплених краєзнавців, завжди готових щедро поділитися своїми відкриттями, дослідженнями, знанням.

Узагальнив бачення перспектив роботи товариства, розвитку краєзнавства, висловлені думки, пропозиції перший заступник голови РДА Олексій Олексійович Бродецький.

- Ми однодумці, ми всі йдемо одним шляхом, хоча люди різного віку. Результатом такої єдності обов’язково будуть певні напрацювання, - наголосив він.

Дійсно, ряд краєзнавчих книг є, в стадії народження - нові, чимало матеріалів в рукописах, на електронних носіях. Зрозуміло, зараз дуже нелегко видати друком книжку чи декілька різнотемних книг. Але нехай все зберігається. Як зазначив видатний письменник Булгаков, автор «Майстра і Маргарити», «Рукописи не горять».

Учасники районного товариства «Краєзнавець» зійшлися на рішенні створити сайт, на якому зберігати вивірені, документально підтверджені краєзнавчі дослідження, статті.

 

                                                
Валерій Фальов.

Read more

Світ захоплень

 

 

Живе такий юнак у Криничках

Перша зустріч із ним відбулася цілком випадково, у читальній залі центральної районної бібліотеки для дорослих. Він, обкладений підшивками газети «Маяк» різних років, щось виписував до зошита, мало звертаючи увагу на все, що було поруч.

- Можна поцікавитися, що шукаєте в газетах?

- Мене приваблює історія рідного села, а також подробиці минувшини, побуту сіл Новогригорівка, Новоселівка, хутора Трихатський.

Згодом ми познайомилися. Віктор Дробний, студент четвертого курсу Інституту історії, політології та права Миколаївського національного університету ім. Сухомлинського, відомий читачам «Маяка» як автор публікацій на обрану ним тему. 20-літній юнак викликав відчуття поваги і шани своєю скромністю і чіткою уявою обраної мети в історичних дослідженнях, які протягом останніх трьох років проводяться досить послідовно і цілеспрямовано. Його родина - батьки - Оксана Вікторівна, Сергій Вікторович, брати тата і мами, дідусь - Віктор Павлович Ізвєков, в розмові була згадка і про прадіда - всі, незалежно від роду сільськогосподарських занять, місць роботи, цікавилися і цікавляться історією рідного краю.

- Саме під впливом рідних я почав вивчати історію десь із п’ятого класу навчання в Криничанській ЗОШ, - поділився спогадами.

Але найбільший вплив все таки від мами, Оксани Вікторівни, яка декілька років тому працювала бібліотекарем у Криничках. За садибою, де вони мешкають, Віктор якось забрів на територію забутого старого цвинтаря і звернув увагу на одну із майже повністю закритих землею могильних плит. Розчистивши, помітив ледь збережений надпис німецькою мовою. Так почалися пошуки разом із дідусем подібних пам’яток старих заховань, завдяки яким поволі вималювалася хронологія життя-буття колишніх місцевих мешканців.

За офіційними даними, зазначеними і у книзі «Миколаївський район, сторінки історії», село Кринички було засноване в 1878 році німцями-колоністами. За іншими даними - у 1873 році, і до 1944 року називалося Шенфельд. А за переписом 1916 року воно називалося Софіївка, і входило до складу Ландауського району. Віктор Дробний разом із дідусем Віктором Павловичем знайшли поховання, датоване 1791 роком. Вивчаючи карти Європейської частини Росії, складені полковником Шубертом у 1840 році, книжку «Херсонская губерния. Список населённых мест по свидетельству 1859 г.», інші карти, архівні джерела, він знайшов згадки про рідне село, яке тоді називалося хутір Колодязі, «Колодезь Крюковой» Софиевка (Колодези) і виявив, що рідному селу десь близько 225 років від заснування, якщо брати початком відліку знайдене поховання, датоване 1791 роком. Звичайно, це ще лише непідтверджені припущення, але знайдені факти не можна ігнорувати.

У статті «Кринички - село моє рідне», надрукованій у грудні 2014 року у газеті «Маяк», звертає увагу на себе ретельний аналіз і науковий підхід автора - Віктора Дробного до зібраних із різних джерел, історичних фактів, за допомогою яких він відтворює минувшину рідного помешкання у декількох аспектах: хронології національного складу жителів, їх кількості, роду занять тощо.

Зовсім юний студент - на той час, першокурсник, і така зосередженість, цілеспрямованість і наполегливість у досить нелегких, але цікавих дослідженнях! Це не може не викликати захоплення і задоволення від такого знайомства.

- У нинішньому році у «Маяку» було надруковано такі ж дослідження історії сіл Новоселівки, Новогригорівки, - не без задоволення поділився Віктор.

У роботі із матеріалами, отриманими через Інтернет, архівними документами, численними статтями, книгами в бібліотеках, артефактами, знайденими у селі, на кладовищах Віктор Дробний досліджує давнє минуле у різних аспектах. Його цікавлять соціальні стосунки між німецькими колоністами і місцевим населенням, поєднання у хронології на похованнях німецьких надгробних плит із слов’янськими, козацькими хрестами.

- Вдалося знайти постамент із зображенням православного хреста і російського державного символу - двохголового орла, - доповнював він у розмові. І було досить цікаво і приємно бачити його очі, чути захоплений голос людини, зайнятої вже третій рік поспіль такою цікавою справою.

- І який кінцевий результат цих наукових пошуків?

- Сподіваюсь, наступної весни написати ілюстровану фотознімками книжку про історію Криничок та сусідніх сіл, - відповів він.

А вже зараз під час навчання в університеті Віктор використовує зібрані історичні дані у підготовці наукових статей, написаних як виконання певних тематичних завдань в Інституті історії, політології та права.

- А після закінчення навчання?
- Можлива робота вчителем у школі, але скоріше - буде продовження наукової роботи у вищих навчальних закладах. Майбутнє покаже.

Read more
Powered by Bloogie

Випадкове зображення

Зображення відсутні

Опитування

Як часто Ви відвідуєте бібліотеку?

Відео про бібліотеку